Сальватор Бабонес: «У сучасному світі такої речі як незалежність просто не існує»

Пропонуємо вашій увазі розгорнуте інтерв’ю з американським соціологом і світ-системним теоретиком, очільником світ-системної секції Американської соціологічної асоціації у 2012-2013 роках, професором Сіднейського університету Сальватором Бабонесом. В 2003 році проф. Бабонес здобув PhD із соціології в Університеті Джона Гопкінса, згодом викладав соціологію в університеті Пітсбурга. З 2008 року працює в Австралії. У 2015 році був запрошеним лектором в Наньянському технологічному університеті (Сінгапур) і гостьовим дослідником в академії Сініка в Тайбеї (Тайвань).

Наш співрозмовник є постійним дописувачем низки аналітичних порталів, зокрема The National Interest, Foreign Policy, The Spectator, Foreign Affairs, Al Jazeera English, Truthout та ін. Автор низки книжок, зокрема “The International Structure of Income: Its Implications for Economic Growth” (2009), “Methods for Quantitative Macro-Comparative Research” (2014), “American Tianxia: Chinese Money, American Power, and the End of History” (2017), “The New Authoritarianism: Trump, Populism, and the Tyranny of Experts” (2018). Остання книга у 2018 році здобула відзнаку The Wall Street Journal як найкраща книга про політику.

Проф. Бабонес є представником нової хвилі світ-системних теоретиків і докладає чимало зусиль для переосмислення цієї дослідницької перспективи. Зокрема він проблематизує статус історичного матеріалізму як ключового теоретичного ресурсу світ-системного аналізу, говорить про становлення нового формату існування світ-системи (перехід від світ-економіки до світ-політії), а також прогнозує зміцнення американської гегемонії у XXI столітті.

Розмова відбулася в листопаді 2016 року в Києві.

Для початку я хотів би поставити дещо загальне запитання. Як почуває себе професор соціології зі світ-системним бекграундом, працюючи в Австралії?

Насправді дуже самотньо… Світ-системна перспектива є доволі поширеною серед учених зі Сполучених Штатів та континентальної Європи, але їй майже не вдалося проникнути у традиційний англійський світ. В Сполученому Королівстві чи Австралії надзвичайно мало людей послуговуються схожими підходами. Тому інколи мені здається, що в Австралії я один такий (посміхається). Але це стосується не тільки Австралії, англійська традиція загалом не має яскравих зразків порівняльної соціології. Безвідносно, чи є ці люди світ-системниками, дослідниками глобалізації й світового суспільства, або ж кимось іще, хто має справу із порівнянням глобальних історичних трендів – усі вони є рідкими гостями у австралійській та англійській соціології.

Дона Гарвей: “Переосмислюючи спорідненість: крок із антропоцену в ктулуцен”

Редакція висловлює вдячність
Доні Гарвей за згоду опублікувати
цей текст на сторінках часопису *

Читайте також передмову
до тексту від перекладача

Нема ніяких сумнівів у тому, що антропогенні процеси спричиняли планетарні наслідки у своїй інтер/інтра-акції[1] з іншими процесами та видами відтоді, як наш біологічний вид став помітним (тобто протягом останніх кількох десятків тисяч років); а особливо відтоді, як агрокультура досягла великих масштабів (протягом останніх кількох тисяч років). Звісно, від самого початку найзначнішими тераформаторами** (та реформаторами) були й залишаються бактерії та їхні родичі, котрі виконують свою роботу в безлічі інших інтер/інтра-акцій (зокрема з людьми та їхніми практиками, технологіями й усім іншим). Ще за мільйони років до виникнення людської агрокультури обличчя планети змінилося через поширення насіннєвих рослин, після чого відбулося багато інших революційних еволюційних екологічних історичних процесів.

Радикальна утопія Дони Гарвей: від кіборгів до хтонічних могутностей

Богиня vs кіборгиня

Вже пройшло понад три десятиліття відтоді, як було вперше опубліковано знаменитий «Манфест кіборгів»[1] Дони Гарвей. Цей надзвичайно провокативний, але водночас концептуально насичений текст став своєрідним зразком лівого феміністичного утопізму, створивши особливий інтелектуальний простір, де потужні імажинативні практики парадоксальної іронічної міфотворчості супроводжувались цілою низкою непомірно важливих теоретичних інтуїцій. Згодом ці інтуїції були освоєні широким колом дослідниць і дослідників, серед котрих лише частина належить до власне жіночого руху. Сама Гарвей вже давно перетворилася на персонажа масової культури, на її ім’я та ідеї можна натрапити на сторінках науково-фантастичних книг, у кіберпанківських інсталяціях, на транспарантах мітингувальників і навіть у фільмах-аніме[2].

Оксана Кузяків: “Я завжди була переконана, що соціологія має бути корисною”

Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з виконавчим директором Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, фахівцем з досліджень ділової активності, розвитку бізнесу та ділового клімату в Україні пані Оксаною Кузяків. У 1995 році вона отримала ступінь магістра соціології у КНУ ім. Т. Шевченка, після чого працювала в кількох неурядових організаціях, беручи участь у низці міжнародних проектів. Наразі пані Оксана є провідним експертом щоквартального моніторингу «Ділова думка», який вивчає оцінки та очікування керівників підприємств щодо змін ділового середовища та розвитку бізнесу в Україні. Розмовляємо про соціологічну освіту початку 1990-х, роботу недержавних аналітичних центрів та особливості соціологічного ремесла.

Роджерс Брубейкер: Мова, релігія та політика відмінностей

Редакція висловлює вдячність пану
Брубейкеру за згоду опублікувати
цей текст на сторінках часопису [1]

Я був глибоко зворушений запрошенням прочитати лекцію на честь Ернеста Ґелнера. Ми з Ґелнером не були добрими знайомими, але я не без задоволення й користі читав і викладав його праці протягом чверті століття. Ґелнер був глибоким мислителем і серйозним дослідником не лише націоналізму, але й Модерну та ісламського світу.

Соціологія в будинку з pollster-гейстами

(с) Анастасія Голумбовська

«Слабка» позиція соціології поза університетом

Серед різноманіття способів професійної реалізації випускників соціологічних програм в Україні існує лише одна найбільш виразна і достатньо поширена професійна траєкторія – ринкова. За результатами опитування 2013 року[1], близько 45% випускників факультету соціології КНУ ім. Т. Шевченка працювали в сфері «прикладних досліджень».

Джон Урі: Мобільність майбутнього, або Чи є життя після автівок?

Джон Урі (1946-2016)

Текст публікується з дозволу автора^[1].

Протягом ХХ століття автомобільна індустрія була вкрай прив’язаною водночас до економіки та до панівних форм соціального життя. Очікувалося, що ця індустрія буде й надалі безперешкодно розростатися і що ці процеси – незворотні.

Авінаш Каушик: Цифровий маркетинг і аналітика: п’ять смертельних міфів розвінчано!

Авінаш Каушик – провідний світовий експерт у сфері веб-аналітики та «євангеліст цифрового маркетингу» від компанії Google. Є співзасновником освітнього онлайн-ресурсу Market Motive, де викладаються спеціалізовані курси з ряду маркетингових дисциплін. Відомий блогер, автор таких бестселерів, як «Веб-аналітика 2.0» та «Веб-аналітика: по годині щодня». Часопис «СВОЄ» представляє вам перший переклад Каушика українською мовою.

СВОЄ у KMBS: “Соціологія, бізнес, політика: третій зайвий?”

Презентація часопису СВОЄ: “Соціологія за межами університету” №4, 2015 – Відео

Чи існує соціологія поза університетом? Чому більшість випускників соціологічних програм працюють у маркетингу та жодним чином не залучені до роботи в державних органах? Що такого особливого вони вміють, а чого – ні? І загалом, (дуже секретна інформація) чи правда, що соціологія – це не опитування громадської думки? Про це редактори, автори та читачі часопису поговорили 14.04.2016. у Києво-Могилянській Бізнес Школі.

Іван Селені: Потрійна криза соціології

Іван Селені (нар. 1938) – угорсько-американський соціолог, почесний професор та декан факультету соціальних наук Нью-Йоркського університету в Абу-Дабі. Автор спеціалізується на проблематиці глобальних нерівностей, постсоціалістичних трансформацій в країнах Східної Європи та проблемах сучасного капіталізму.

Текст публікується з дозволу автора[1]

Елвін Гоулднер опублікував «Прийдешню кризу західної соціології» рівно 45 років тому, у 1970. Як і більшість великих теорій, вона була совою Мінерви, що прийшла із сутінками. Гоулднер передбачав падіння парсоніанського (квазі-)позитивістського функціоналізму та піднесення більш рефлексивної соціології. Справді, після 1970 року парсоніанство вмерло, й соціологія вступила у свою найбільш хвилюючу епоху.