Без назви і замість питання

“Я зникну без зойку як рози в вікні
я зникну без знаку в блакитному сні
а згодом воскресну в вертепах не раз
між галасу крику незв’язаних фраз”

Михайль Семенко («У білому савані»)

shelukhin

Після першого прочитання цих рядків Семенкової містерії, не міг припустити, що колись вони асоціюватимуться в мене з соціологією. Але це, так би мовити, емотивний, навіть поетичний вимір сприйняття, попри те, що останніми десятиліттям про соціологію намагаються говорити “соціологічно”, в зв’язку з інститутами та практиками. І приводів для цього знаходять особливо багато (раніше вони були лише для того, аби говорити соціологічно про соціальне). Continue reading “Без назви і замість питання”

Advertisements