Веселий роджер та кілька метафор

Процеси стратифікації в сучасному українському суспільстві не додають оптимізму щодо постіндустріальної утопії. Ми можемо говорити про окремі локалізації постіндустріального суспільства в Україні — скажімо, Київ, — але ступінь інтернетизації країни, освіта, що не є чинником соціальної мобільності, маргіналізація науки на рівні державної політики — усе це вказує не на те, що меритократичні моделі неадекватні, а на те, що вони просто мало застосовані за наших умов.

27shelukhin_volodymyr-300x214Будь-яке явище можна описати парадоксальними метафорами. Якщо спробувати окреслити ними простір проблем навколо теми «свобода та знання», то може вийти щось таке: свобода без знання, знання без свободи, свобода заради знання, знання заради свободи. Проблематика відкритості в українському суспільстві зазвичай актуалізується навколо тем підзвітності органів влади та владарів як таких. Але механіцистський характер цих дискусій небезпечний тим, що зводить досить складну проблему лише до репрезентації фактичності, яка може бути артефактуальною. Продовжити читання “Веселий роджер та кілька метафор”

Нужна ли “политэкономия пиратства”?

Все изложенное в этой статье — это лишь маленькая попытка по-другому взглянуть на сущность современного функционирования информации, избегая апологетики и «описательства».

x_85c57d1e

На сегодняшний день вопрос о копирайте и авторских правах стоит чрезвычайно остро. Это можно сказать и о том дискурсе, который замкнут в пределах либеральной парадигмы (он в основном упирается в поиск новой, более адекватной нынешнему положению вещей бизнес-модели), и о политической деятельности т.н. «пиратских партий», которые пытаются отделить принципы функционирования информационной среды от общественных условий в целом, чтобы информационная сфера была организована «по своим законам», и в левой и окололевой среде. Однако постановка вопроса об информации в отрыве от действительных общественно-экономических условий, а соответственно, и борьба без учтения этих условий, будут абстрактными. Тем не менее, очень много вопросов, поставленных «информационным» (именно так, в кавычках) обществом, требуют решения.

Продовжити читання “Нужна ли “политэкономия пиратства”?”

Інтерв’ю з вікіпедисткою «Antanana» :”Вільне знання – це таке знання, з яким ти можеш робити все, що завгодно, якщо буде згадка про автора”

Коли помічаєш, що деякі користувачі постійно займаються копіпастом, плагіат нескладно відслідкувати за персоналіями. Через деяких час, таких людей, звичайно, банять.

Якщо вірити статистиці, то зараз в українській Вікіпедії більше 160 тисяч користувачів, але лише деякі з них називаються вікіпедистами. Чому так склалось?

Коли людина реєструється, вона створює собі акаунт. Такий самий як, приміром, на форумах. Для того, щоб бути вікіпедистом, їй просто треба затриматись на ресурсі. Теоретично, як тільки ти отримав аккаунт, ти вже можеш вважати себе вікіпедистом, але це як з дипломом – те, що ти закінчив виш ще не значить, що ти профі у цій сфері.

Продовжити читання “Інтерв’ю з вікіпедисткою «Antanana» :”Вільне знання – це таке знання, з яким ти можеш робити все, що завгодно, якщо буде згадка про автора””

Сергей Ярыгин: “Авторскими правами в Укриане прикрывается цензура”

В литературе и науке плагиат не приемлем. Это как раз неотъемлемое право автора. Но под другим товарным знаком – это нормальный бизнес.

Ярыгин

У большинства людей пиратство ассоциируется с несанкционированным доступом к информационной продукции. Но я подозреваю, что организация, которую Вы представляете, несет в себе некий другой смысл. Насколько я права?

Да. На самом деле, пиратство (прим. ред. – информационные пираты) – это придуманный еще в 16 веке термин и его появление связано с возникновением книгопечатания. Из-за новой технологии церковь начала терять свои заработки на переписывание книг, и тех, кто начал печатать книги, называли пиратами по аналогии с морскими пиратами. Вроде бы о^и забирали у них заработок. То есть кто-то присвоил себе право что-то делать и говорит, что другие это делать не могут. Если кратко, то мы выступаем за равные права доступа к информации, то есть копилефт. Основателем копилефта является Ричард Стоун. Он разрабатывал программное обеспечение доступ, к которому был свободным. Вы имеете право его использовать, изменять, продавать, оказывать на базе этого финансовые услуги, то есть зарабатывать на этом свободном доступе. Продовжити читання “Сергей Ярыгин: “Авторскими правами в Укриане прикрывается цензура””

“Торрент” в копирайте: государство в государстве

Опыт истории показывает, что правовое регулирование чаще всего отстает от реально существующих обстоятельств и не может нормировать самые новые формы взаимоотношений. Виртуализация мира — суть этой проблемы закона в современности. В частности, речь идет о файлообменных сетях на базе обменного интернет-протокола P2P. Именуемые также «торрентами», эти сети создали как бы государства в государстве по отношению к авторским правам.

56883f248f7954e8d9c2c1abf929c4fa_i-400

Вначале Было слово, и слово Было у Брэма Коэна. Именно этот американский программист 2 июля 2001 года впервые продемонстрировал работу написанного им интернет-протокола для обмена файлами в сети BitTorrent.

Перед торрентом все равны. Р2Р часто употребляют как синоним BitTorrent. Действительно, этот сетевой протокол работает по принципу peer-to-peer, то есть «равный к равному». Он воплощается в кооперативном обмене файлами: каждый, кто качает файлы, в то же время и передает их другим. При этом «торрент-трекер» — сайт, к которому обращаются пользователи, — является связующим элементом между юзерами.

Продовжити читання ““Торрент” в копирайте: государство в государстве”

Історія авторського права

Навколо сучасного авторського права та копірайту вирують дискусії, однак і саме становлення цього інституту громадянського права виглядає не менш суперечливо. У цій статті пропонуємо один з варіантів розгляду історії авторського права.

avinash_kaushik_1
Оберемо точкою відліку Середньовіччя. Як відомо, у Середньовічній Європі саме у католицьких монастирях було зосереджено книгодрукування та зберігали левову частку книг. Щоб отримати копію книги, потрібно було замовити її в монастирському скрипторії, де монахи переписували потрібне (вручну!). Купувати книги міг собі дозволити не кожен, адже, враховуючи вартість сировини та праці монахів, ціна сягала космічних висот. Разом з тим, оскільки всі переписувачі працювали під контролем католицької церкви, існували суворі обмеження на те, які книги дозволено було копіювати і розповсюджувати. Продовжити читання “Історія авторського права”

Павло Кутуєв: „Якщо людину приваблює світ великих ідей, діалог з їхніми авторами, то наука саме для неї”

Павло Кутуєв – професор кафедри політології, соціології та соціальної роботи КПІ

Кутуєв фото

Чому Ви вирішили займатись саме соціологією?

Я завжди знав, що буду займатися гуманітарними дисциплінами, особливо мене цікавила історія. Але коли почала бурхливо розвиватись соціологія, в тому числі інституційно, мені видалося, що це універсальна та всеохоплююча дисципліна, яка дозволяє поєднати різні зацікавлення, не накладаючи штучних обмежень. Продовжити читання “Павло Кутуєв: „Якщо людину приваблює світ великих ідей, діалог з їхніми авторами, то наука саме для неї””

Без назви і замість питання

“Я зникну без зойку як рози в вікні
я зникну без знаку в блакитному сні
а згодом воскресну в вертепах не раз
між галасу крику незв’язаних фраз”

Михайль Семенко («У білому савані»)

shelukhin

Після першого прочитання цих рядків Семенкової містерії, не міг припустити, що колись вони асоціюватимуться в мене з соціологією. Але це, так би мовити, емотивний, навіть поетичний вимір сприйняття, попри те, що останніми десятиліттям про соціологію намагаються говорити “соціологічно”, в зв’язку з інститутами та практиками. І приводів для цього знаходять особливо багато (раніше вони були лише для того, аби говорити соціологічно про соціальне). Продовжити читання “Без назви і замість питання”

Володимир Іщенко: „Соціолог має робити свій вибір: або він підтримує викорінення критичного знання, або він стає на бік суспільних рухів”

Володимир Іщенко – редактор журналу «Спільне», керівник моніторингу протестів Центру дослідження суспільства, старший викладач кафедри соціології

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Чому саме соціологія? Чому Ви обрали її?

Це був нелегкий вибір. У 90-х роках питання матеріального забезпечення стояло гостро і вибирати професію доводилося зважаючи на можливість знайти оплачувану роботу. Конфлікт між тим, що цікавить, і тим, що приносить заробіток, для мене стояв дуже гостро. Мені подобалась історія, але батьки запевняли, що як історик я буду не в змозі забезпечити себе матеріально. Зрештою, бажання мати цікаву професію, яка згодом буде затребувана, і яка дасть можливість самореалізуватися, привело мене на факультет соціології. Не обійшлося й без романтичного уявлення, що необхідно знати соціологію, аби змінити суспільство, здійснити революцію.

Продовжити читання “Володимир Іщенко: „Соціолог має робити свій вибір: або він підтримує викорінення критичного знання, або він стає на бік суспільних рухів””