Сальватор Бабонес: «У сучасному світі такої речі як незалежність просто не існує»

Пропонуємо вашій увазі розгорнуте інтерв’ю з американським соціологом і світ-системним теоретиком, очільником світ-системної секції Американської соціологічної асоціації у 2012-2013 роках, професором Сіднейського університету Сальватором Бабонесом. В 2003 році проф. Бабонес здобув PhD із соціології в Університеті Джона Гопкінса, згодом викладав соціологію в університеті Пітсбурга. З 2008 року працює в Австралії. У 2015 році був запрошеним лектором в Наньянському технологічному університеті (Сінгапур) і гостьовим дослідником в академії Сініка в Тайбеї (Тайвань).

Наш співрозмовник є постійним дописувачем низки аналітичних порталів, зокрема The National Interest, Foreign Policy, The Spectator, Foreign Affairs, Al Jazeera English, Truthout та ін. Автор низки книжок, зокрема “The International Structure of Income: Its Implications for Economic Growth” (2009), “Methods for Quantitative Macro-Comparative Research” (2014), “American Tianxia: Chinese Money, American Power, and the End of History” (2017), “The New Authoritarianism: Trump, Populism, and the Tyranny of Experts” (2018). Остання книга у 2018 році здобула відзнаку The Wall Street Journal як найкраща книга про політику.

Проф. Бабонес є представником нової хвилі світ-системних теоретиків і докладає чимало зусиль для переосмислення цієї дослідницької перспективи. Зокрема він проблематизує статус історичного матеріалізму як ключового теоретичного ресурсу світ-системного аналізу, говорить про становлення нового формату існування світ-системи (перехід від світ-економіки до світ-політії), а також прогнозує зміцнення американської гегемонії у XXI столітті.

Розмова відбулася в листопаді 2016 року в Києві.

Для початку я хотів би поставити дещо загальне запитання. Як почуває себе професор соціології зі світ-системним бекграундом, працюючи в Австралії?

Насправді дуже самотньо… Світ-системна перспектива є доволі поширеною серед учених зі Сполучених Штатів та континентальної Європи, але їй майже не вдалося проникнути у традиційний англійський світ. В Сполученому Королівстві чи Австралії надзвичайно мало людей послуговуються схожими підходами. Тому інколи мені здається, що в Австралії я один такий (посміхається). Але це стосується не тільки Австралії, англійська традиція загалом не має яскравих зразків порівняльної соціології. Безвідносно, чи є ці люди світ-системниками, дослідниками глобалізації й світового суспільства, або ж кимось іще, хто має справу із порівнянням глобальних історичних трендів – усі вони є рідкими гостями у австралійській та англійській соціології.

Олександр Мотиль: «Щодо розпаду імперій, я включаю чинник несподіваних криз»

Редакція: професор Ратґерського університету із досвідом викладання у Колумбійському та Гарвардському університетах, експертного консультування “Carnegie Corporation of New York”, Freedom House, Атлантичної Ради, належить до числа фахівців, котрі не зловживають прогнозами, однак надають їх стратегічно. Він представляє рідкісний тип науковця, котрий віртуозно поєднує фундаментальні дослідження з вирішенням прикладних проблем. Фахівець із імперіалізму, націоналізму та етнічних відносин за 13 років до російської інтервенції – спрогнозував[1] реімперіалізацію Росії, а у 2014 р., коли в Україні поширювалася паніка щодо можливого повномасштабного вторгнення російської регулярної армії по всій лінії кордону з метою окупації, емпірично спростував[2] успіх такої можливості. Проф. Мотиль набув кваліфікацію бакалавра історії та магістра міжнародних відносин, 1984 р. – докторат з політології у Колумбійському університеті. Тоді ж виникло зацікавлення проблематикою національної тожсамості. У 1990-і р. р. О. Мотиль під впливом емпіричних досліджень Р. Тааґепери, соціологічних концепцій конфліктів Й. Ґалтунґа та комунікації К. Дойча, аналізує СРСР як імперію, абстрагуючись від конкретного кейсу, формулює структурну концепцію імперій та імперіалізму, яка викладена в чи не найбільш відомій його праці «Підсумки імперій». Дописувач до “The New York Times” та “Wall Street Journal Europe”, лектор у двох десятках країн в усьому світі, проф. Мотиль знаний, як письменник та художник, чиї картини виставлялися в галереях Нью-Йорка, Філадельфії, Торонто. Це інтерв’ю було записане у листопаді 2016 року для випуску, друк якого (з організаційних причин) довелося відкласти на невизначений час. Водночас, значення цієї розмови, у контексті амбіції нинішнього уряду здійснити реінтеграцію Донбасу будь-якою ціною, за три роки лише загострилася, актуальність – посилилася.   

Запропонована Вами концепція розпаду імперій спирається на структурні засновки, у світлі яких реімперіалізація також структурно обумовлена, однак чи завжди наявність таких передумов має наслідком неминуче відродження імперії?  

Головна вада структурних теорій полягає у тому, що вони можуть у кращому разі сформулювати ймовірнісний сценарій. Досить складно визначити момент, в якому відбувається виникнення, занепад чи відродження імперії. Якщо Ви пам’ятаєте, то щодо розпаду імперій я включаю чинник несподіваних криз – щось відбувається раптово, це похитує структуру й вона «валиться». Мало би бути щось подібне й у випадку реімперіалізації. З погляду цього підходу можна говорити, що є певні тенденції, які мають певний напрям.

Олексій Шестаковський: «Необхідно долучатися до критичних змін у суспільстві»

Становище ЛГБТ-спільноти – не лише дражлива суспільна тема, але й складний об’єкт соціологічного дослідження. Виважена громадянська стратегія сприяння прав уразливих спільнот та державна політика у цій царині потребують ґрунтовного академічного супроводу, якого однак, бракує в Україні. Яка соціальна природа гомофобії та чи є якісь специфічно українські її особливості? Чи аж такий однозначний вплив релігійності на установки стосовно ЛГБТ? Всі ці питання потребую розгляду в ширшому контексті аналізу соціальних змін в Україні. Олексій Шестаковський – кандидат соціологічних наук, був науковим співробітником Інституту економіки та прогнозування НАН України, консультантом Інституту соціальних досліджень імені О. Яременка, співпрацював у низці громадських проектів, його тексти публікували інтернет-видання «Українська правда», «НВ» тощо. Наразі він незалежний дослідник, у червні 2017 року на конференції «Мультикультурність. Гендер. Ідентичність: квір-дослідження на пострадянському просторі», яка відбулася на факультеті соціології Київського університету, представив результати дослідження «Післяреволюційна Україна: толерантність чи ухил вправо?», де торкнувся тематики гетеросексистських упереджень в сучасній Україні. Про це дослідження він розповів для часопису «СВОЄ».

У своїй доповіді Ви зауважили, що чинники, котрі обумовлюють гетеросексистські упередження в Україні та на Заході доволі подібні, однак є певні особливості. Скажіть що вирізняє упередження в Україні?

Наприклад, вплив віку в Україні є досить лінійним. Чим старшим був респондент, тим вища в середньому була упередженість. Тобто не було такого, що спочатку упередженість підвищується, потім знижується чи навпаки, хоча є публікації (наприклад, американські), де фіксувалося. Інша цікава річ вийшла з релігією. Релігійність я виділив за допомогою двох змінних: наскільки людина сама вважає себе релігійною та як часто вона ходить до церкви. Цікаво те, що вплив релігійності опосередковується тим, що називається «авторитарною установкою». Це не якийсь, як вважали давно, «тип особистості» чи характеру. Тепер це радше вважається окремим когнітивним стилем.

Вікторія Середа: «Жорстких регіональних поділів в Україні не існує»

Вікторія Середа – доцентка кафедри соціології Українського католицького університету у Львові та наукова співробітниця проекту «MAPA» при Українському науковому інституті Гарвардського університету, керівниця проекту «Регіон, нація та інше: міждисциплінарне та міжкультурне переосмислення України», брала участь в організації понад 30 соціологічних досліджень, значна частина яких була присвячена національній, етнічній, регіональній тожсамості, історичній пам’яті та полікультурностіі викликала резонанс у громадських дискусіях. Обговорюємо досвід переосмислення власної спеціалізації, виклики історико-соціологічних студій, поради для тих, хто бажає спробувати свої сили в закордонних наукових центрах. Про те, як минуле стає ресурсом майбутнього, а внутрішня міграція, обумовлена війною, впливає на трансформації національної тожсамості, про те, як емпіричний інструментарій конструює артефакти й «самосправджувані пророцтва», про новітні підходи в дослідженні етнічності й національної ідентичності, а також про те, чому не слід боятися змінювати фах, – в інтерв’ю з відомою дослідницею.

Микола Рябчук: «Відсутність ліберального аспекту в ідеї демократії – згубна»

Читайте першу частину бесіди тут 

У другій частині обговорюємо апорії української національної тожсамості (ох, ця вічна тема!) під впливом політичних та культурних чинників останніх років, взаємозв’язок тожсамості та владних інститутів у контексті революцій, а також як сучасні ідентифікаційні практики наснажуються з класичних ідей свободи, демократії чи квазірелігійних смислових структур. Про те чому міф не вмер, чи існує ліберальна традиція в Україні, а також, як категорії політичної філософії залежать від мови, яка їх генерує. М. Рябчук також вперше публічно підіймає завісу перед своєю майбутньою книгою, над якою наразі працює у США. 

Оксана Кузяків: “Я завжди була переконана, що соціологія має бути корисною”

Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з виконавчим директором Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, фахівцем з досліджень ділової активності, розвитку бізнесу та ділового клімату в Україні пані Оксаною Кузяків. У 1995 році вона отримала ступінь магістра соціології у КНУ ім. Т. Шевченка, після чого працювала в кількох неурядових організаціях, беручи участь у низці міжнародних проектів. Наразі пані Оксана є провідним експертом щоквартального моніторингу «Ділова думка», який вивчає оцінки та очікування керівників підприємств щодо змін ділового середовища та розвитку бізнесу в Україні. Розмовляємо про соціологічну освіту початку 1990-х, роботу недержавних аналітичних центрів та особливості соціологічного ремесла.

Як знайти роботу і не загубити професію: репортаж і кілька думок

Наприкінці цієї весни ми, тобто «СВОЄ», відвідали фінал конкурсу студентських наукових робіт із маркетингу «SMART START». Вже кілька років поспіль компанія TNS Україна проводить його в пам’ять Ігоря Ткаченка, даючи студентам можливість здійснити апробацію академічних здобутків у реальному полі та «включитися» в професійне середовище.

Микола Рябчук: «Погано не те, що в нас є політтехнологи, а те, що в нас розмита межа між політологією як наукою та політтехнологіями»

Соціальний дослідник, політичний аналітик та есеїст Микола Рябчук належить до числа тих публічних інтелектуалів, яких, мабуть, немає сенсу розлого представляти. Для когось дисидент і андеґраундний організатор самвидаву, для когось насамперед критик і публіцист, для когось – письменник, а ще для когось – соціальний науковець, М. Рябчук вже невід’ємний, незалежно від виміру, в якому розглядати його особу, від української культури та громадського життя.

Ирина Раецкая: “Нужно постоянно читать профессиональную литературу и как можно раньше идти работать”

Продолжая уже стандартную для нашего журнала рубрику профессионально-биографических интервью c выпускниками социологических факультетов Украины, хотим познакомить Вас со специалистом в сфере маркетинга – Ириной Раецкой.

Наталия Колоденко: “Быть социологом и работать социологом – это не одно и то же”

Как люди с социологическим образованием попадают в маркетинговые исследования и что их там ожидает? Каковы перспективы профессиональной мобильности у маркетологов и есть ли у них пространство для маневра? Чем хороши североамериканские последипломные программы, и чем канадские исследования рынка отличаются от украинских? О новейших исследовательских трендах, проблемах репрезентативности в массовых опросах и интервенции социологии в маркетинг мы говорим с выпускницей факультета социологии КНУ им. Т. Шевченко,  сотрудницей канадской маркетинговой  компании «Environics» Наталией Колоденко.