Пітер Кауфман: «Кохання – це соціальне явище»

Твердження, що кохання – явище соціальне, може здатися дивним і навіть блюзнірським. Більшість з нас переконана, що закохуватися – це природньо. Що соціального може бути у цих фізіологічних процесах і щирих емоціях?

Advertisements

d65fc9fa8713d5a6207276c2327ad6ec

Коли я був маленьким, у моїх батьків була книга, котру я постійно гортав, що називалася «Кохання – це йти, тримаючись за руки». Книга була написана ілюстратором журналу «Peanuts» Чарльзом Шульцом, і на кожній сторінці була картинка з Чарлі Брауном, Снупі, Люсі й багатьма іншими, хто розповідав, що таке кохання: «Кохання – це коли не хочеш казати прощавай», «Кохання – це гуляти разом під дощем», «Кохання – це дати йому перемогти, знаючи що ти могла б бути першою», «Кохання – це цілий світ» (зважте, що йдеться про 60-ті роки!). Хоча я і не зазирав у ту книгу вже багато років, я абсолютно переконаний, що там не було сторінки, де говорилося б, що кохання – це соціальне явище.

Continue reading “Пітер Кауфман: «Кохання – це соціальне явище»”

Вілаянур Рамачандран “Самосвідомість: останній рубіж”

За останнє десятиріччя у нейробіології відбулося масштабне відродження інтересу до природи свідомості та самості. Цю проблему розглядали з різноманітних кутів зору – від електрофізіології окремо взятого нейрона до макроскопічної анатомії мозку. Я абсолютно впевнений, що проблема самості буде розв’язана за життя більшості з тих, хто зараз читає цей есей.

Оригінальна версія есею побачила світ
на інтернет-сторінці електронного
часопису «Edge»

Однією з останніх проблем, які залишаються не розв’язаними в науці, є загадка людської свідомості. Людський мозок – просто грудка желе всередині вашої черепної коробки – може міркувати над широтою міжзоряного простору та оперувати такими поняттями, як нуль і нескінченність. Навіть більш дивовижним є те, що він може порушувати питання про сенс власного існування. «Хто я?» – мабуть, найосновніше з усіх питань. Continue reading “Вілаянур Рамачандран “Самосвідомість: останній рубіж””

Дона Гарвей: “Переосмислюючи спорідненість: крок із антропоцену в ктулуцен”

Моя мета – зробити так, щоб «спорідненість» означала дещо інше/більше, ніж спільне походження. Ще в коледжі мене зворушила шекспірівська гра словами «kin» та «kind»: kindest (найдоброзичливішими) не завжди є найближчі родичі. Спорідненість та доброзичливість розширюють обрії уяви й можуть змінити перебіг подій.

Редакція висловлює вдячність
Доні Гарвей за згоду опублікувати
цей текст на сторінках часопису *

Читайте також передмову
до тексту від перекладача

Нема ніяких сумнівів у тому, що антропогенні процеси спричиняли планетарні наслідки у своїй інтер/інтра-акції[1] з іншими процесами та видами відтоді, як наш біологічний вид став помітним (тобто протягом останніх кількох десятків тисяч років); а особливо відтоді, як агрокультура досягла великих масштабів (протягом останніх кількох тисяч років). Звісно, від самого початку найзначнішими тераформаторами** (та реформаторами) були й залишаються бактерії та їхні родичі, котрі виконують свою роботу в безлічі інших інтер/інтра-акцій (зокрема з людьми та їхніми практиками, технологіями й усім іншим). Ще за мільйони років до виникнення людської агрокультури обличчя планети змінилося через поширення насіннєвих рослин, після чого відбулося багато інших революційних еволюційних екологічних історичних процесів. Continue reading “Дона Гарвей: “Переосмислюючи спорідненість: крок із антропоцену в ктулуцен””

Роджерс Брубейкер: Мова, релігія та політика відмінностей

Мій задум полягає в тому, щоб тимчасово співвіднести мову й релігію з етнічністю та національною державністю. Далі я визначу ряд ключових відмінностей між мовою та релігією і виявлю їхню значимість для політики відмінностей.

Редакція висловлює вдячність пану
Брубейкеру за згоду опублікувати
цей текст на сторінках часопису 
[1]

Я був глибоко зворушений запрошенням прочитати лекцію на честь Ернеста Ґелнера. Ми з Ґелнером не були добрими знайомими, але я не без задоволення й користі читав і викладав його праці протягом чверті століття. Ґелнер був глибоким мислителем і серйозним дослідником не лише націоналізму, але й Модерну та ісламського світу. Continue reading “Роджерс Брубейкер: Мова, релігія та політика відмінностей”

Джон Урі: Мобільність майбутнього, або Чи є життя після автівок?

Слово «майбутнє» малює у нашій уяві повний набір образів з «Футурами»: чудернацький космічний одяг, труби-телепорти, кумедні летючі автомобілі. Але що ж справді чекає на нас у майбутньому? Про це розповідає британський соціолог Джон Урі.

LANCASTER UNIVERSITY
Джон Урі (1946-2016)

Текст публікується з дозволу автора[1].

Протягом ХХ століття автомобільна індустрія була вкрай прив’язаною водночас до економіки та до панівних форм соціального життя. Очікувалося, що ця індустрія буде й надалі безперешкодно розростатися і що ці процеси – незворотні. Continue reading “Джон Урі: Мобільність майбутнього, або Чи є життя після автівок?”

Авінаш Каушик: Цифровий маркетинг і аналітика: п’ять смертельних міфів розвінчано!

Я набив вдосталь синців на передових лініях, намагаючись по-новому поглянути на теперішнє та революціонізувати майбутнє. Вважайте цю публікацію зібранням життєвих мудростей, засвоєних із цих важких уроків – як перемог, так і невдач.

Авінаш Каушик – провідний світовий експерт у сфері веб-аналітики та «євангеліст цифрового маркетингу» від компанії Google. Є співзасновником освітнього онлайн-ресурсу Market Motive, де викладаються спеціалізовані курси з ряду маркетингових дисциплін. Відомий блогер, автор таких бестселерів, як «Веб-аналітика 2.0» та «Веб-аналітика: по годині щодня». Часопис «СВОЄ» представляє вам перший переклад Каушика українською мовою. Continue reading “Авінаш Каушик: Цифровий маркетинг і аналітика: п’ять смертельних міфів розвінчано!”

Іван Селені: Потрійна криза соціології

Студенти втратили інтерес до радикальних теорій. Багато хто став консерватором, стурбованим здебільшого своїм професійним призначенням та власними пенсійними фондами. Соціологічні відділення нерідко докладають чималих зусиль, аби набрати вдосталь студентів, з тим, щоб виправдати розміри факультету.

селени

Іван Селені (нар. 1938) – угорсько-американський соціолог, почесний професор та декан факультету соціальних наук Нью-Йоркського університету в Абу-Дабі. Автор спеціалізується на проблематиці глобальних нерівностей, постсоціалістичних трансформацій в країнах Східної Європи та проблемах сучасного капіталізму.

Текст публікується з дозволу автора[1]

Елвін Гоулднер опублікував «Прийдешню кризу західної соціології» рівно 45 років тому, у 1970. Як і більшість великих теорій, вона була совою Мінерви, що прийшла із сутінками. Гоулднер передбачав падіння парсоніанського (квазі-)позитивістського функціоналізму та піднесення більш рефлексивної соціології. Справді, після 1970 року парсоніанство вмерло, й соціологія вступила у свою найбільш хвилюючу епоху. Continue reading “Іван Селені: Потрійна криза соціології”