15 квітня 1858 року у сім’ї ребе Мойші з Епіналю, що на північному сході Франції, народився Давид Еміль Дюркгайм. Цей чолов’яга створив соціологію як ми її знаємо сьогодні (звісно, що не самотужки). І нині всі, хто пише соціологічні тексти, вимушені з ним рахуватися. Дюркгайм, по суті, перетворив соціологію на повноцінну академічну дисципліну, відкривши першу в Європі профільну кафедру в Університеті Бордо. Його ідейний спадок багатий і різномінітний. До сьогодні тривають палкі суперечки щодо дюркгаймівських напрацювань. Одні бачать у ньому правовірного позитивіста, інші – філософа з явним неокантіанським ухилом, а дехто – навіть латентного вітґенштайніанця. Усе це через те, що в його текстах є і перше, і друге, і третє. Але найжахливіше, що можна дізнатися про Дюркгайма, це те, що пишуть про нього у деяких наших підручниках. Тому у цей чудовий день хотілося б також закликати не читати їх, а читати й перечитувати самого автора – це цікаво і надзвичайно корисно, хоча і тут слід бути обачливим 🙂. Наприклад, є чудовий український переклад “Первісних форм релігійного життя”, що вийшов друком у 2002 році у видавництві”Юніверс”. Там багато усього цікавого про австралійських аборигенів.
Цікаво, що фактично неперекладеним (а, отже, невідомим) у нас залишається “пізній” Дюркгайм, тобто тексти, що були опубліковані вже після його смерті, як, наприклад, “Освіта і соціологія”, “Соціологія і філософія”, “Прагматизм і соціологія”. Остання книга взагалі побачила світ лише у 1955 році, і можливо, якби її надрукували ще за життя, ми мали б зовсім іншу соціологію.