Павло Кутуєв: „Якщо людину приваблює світ великих ідей, діалог з їхніми авторами, то наука саме для неї”

Павло Кутуєв – професор кафедри політології, соціології та соціальної роботи КПІ

Кутуєв фото

Чому Ви вирішили займатись саме соціологією?

Я завжди знав, що буду займатися гуманітарними дисциплінами, особливо мене цікавила історія. Але коли почала бурхливо розвиватись соціологія, в тому числі інституційно, мені видалося, що це універсальна та всеохоплююча дисципліна, яка дозволяє поєднати різні зацікавлення, не накладаючи штучних обмежень.

Де Ви навчались?

Я закінчив КНУ імені Тараса Шевченка, факультет соціології та психології. Потім я був у аспірантурі КНЕУ, на їхній кафедрі філософії, там я готував дисертацію з соціології на тему: «Порівняльний аналіз версій неофункціоналізму Джефрі Александера та Ріхарда Мюнха». Після того я доволі тривалий час стажувався у США, це була і Нова школа соціальних досліджень, і Нью-Йоркський університет, і Каліфорнійський університет Берклі. Потім Британія: Редінг, Бермінгем й Оксфорд. Пощастило мені й у рамках програми Фулбрайта повернутись до Нью-Йорку і знову таки постажуватись у Нью-Йоркському університеті, після цього я потрапив ще на пару стажувань у Стенфордському і Токійському університетах. Що стосується України – після захисту кандидатської стажувального періоду, я працював у Києво- Могилянській академії, там же був у доктурантурі, докторську захистив вже у вашому університеті, а зараз я працюю у КПІ. Тому у мене комбінована освіта.

У чому полягає Ваш науковий інтерес?

Я завжди цікавився теорією соціології, історією соціології, зв’язком соціологічного дискурсу з суспільним розвитком, з ідеологією, з політикою, з економікою. Спочатку почав займатись неофункціоналістами, тому спочатку у мене був більш парсоніансько-культуралістський підхід, але пізніше, не відкидаючи ідеалістичну традицію, я схилився до критичної, навіть скептичної, традиції. Якщо бути конкретним, то мені імпонує підхід учня Валлерстайна, Георгія Дерлугьяна, який працює у рамках теорії світ-системного аналізу, але він не обмежується тільки цією теорію, використовуючи доробки різних соціологів. Проте все одно у нього зберігається ухил до структурного економічного пояснення, моє ж прагнення – уникаючи еклектицизму позбутися як культурного детермінізму, так і економічного. Моя інтелектуальна еволюція призвела до того, що я перейшов до теорій, які займаються тим, що у західній літературі називається «development and modernization», тобто до теорій, що описують становлення модерного суспільства як такого з різних боків, зокрема з боку історичної макросоціології.

Чому Вас зацікавила саме наука?

Для того, щоб бути соціологом-практиком, працювати в полі, не потрібно отримувати ґрунтовну соціологічну освіту, достатньо року якихось курсів опанування методами, пакетами програм. Але мене цікавило зовсім інше, а саме – академічна сфера. На перший погляд, те, чим я займаюсь, не має явного практичного сенсу, але в суспільствах, де вищий рівень взаємодії академічної та політичної сфери, можна спостерігати переваги з точки зору темпів та ритму їхнього розвитку.

Яким Ви бачите майбутнє української соціології?

Важко однозначно сказати, але не може не тішити те, що при аналізі наукових журналів бачиш із року в рік підвищення якості статей, які там публікуються, бо зростає рівень компетентності членів соціологічної спільноти, рівень їх включеності до глобальних наукових процесів. Але, як на мене, це відбувається не завдяки нашій освітній системі, а всупереч. У нас є «brilliant scholars», проте система гальмує їхні зусилля, бо вона зорієнтована не на надання студентам навичок пошуку, а на відтворення самої себе. Зрозуміло, це не всюди, КМА – приємний виняток, але і там є проблеми. Більшість традиційних закладів надто жорстко ієрархічно структуровані акцент робиться на парадигму викладання, а не на парадигму навчання.

Що може дати студенту-соціологу прагнення займатись наукою? Чи варто це робити?

Нічого іншого крім того, про що казав Вебер: задоволення від виконаного обов’язку і готовність до розчарувань, до того, що відкриття будуть траплятися не так часто, а пропозиції будуть піддаватись критиці, відкидатись, застарівати академічна сфера не дасть. Необхідно мати інтелектуальну та емоційну налаштованість на заняття наукою. У цьому контексті буде цікавим анекдот про Діогена. Коли той дорікав Платону, що він бачить коня або чашу, але не бачить ні ідеї коня, ні ідеї чаші, Платон йому відповів, що у Діогена є орган, щоб бачити коня чи чашу, – очі, але немає органу, щоб бачити ідею коня чи чаші – у нього немає розуму. Якщо людину приваблює світ ідей, діалог з авторами великих ідей, то наука саме для неї.

Порівняйте, будь ласка, три сфери зайняття соціології: наука, бізнес (маркетинг), громадська діяльність.

Думаю, усі вони є важливими. Якщо є потреба у чомусь то, варто її задовольняти, але не можна ідеалізувати жоден з видів людської діяльності. Наразі наука перетворилася на продуктивну силу, вона вже не викликає «excitement», вона також сильно комерціоналізується, що не є повністю негативним, але варто не переходити межі.

Розмовляла Альона Ляшева

 За проханням Павла Кутуєва представляєм також його останню монографію.

Книжка зосереджується на викладі та аналізі концепцій соціальних змін у соціології під кутом зору переосмислення шляху до економічного успіху суспільств Заходу та Сходу. У книжці вперше у вітчизняній суспільствознавчій літературі систематично викладаються засади дослідницької програми держави, що сприяє розвитку, та оцінюється її спроба пояснення так званого східноазійського дива – піднесенні Японії, Південної Кореї, Тайваню, Гонконгу та Сінгапуру у повоєнний час.

Кутуєв

 

Advertisements

Автор: Всеукраїнський часопис "СВОЄ"

Всеукраїнський соціологічний часопис «СВОЄ» — це незалежне періодичне видання, що ставить собі за мету розширювати та доповнювати комунікацію всередині української соціологічної спільноти альтернативними пошуками та обговоренням актуальних проблем у контексті існуючих суспільних викликів. Часопис готується зусиллями ініціативної групи молодих соціологів і працює на некомерційних засадах, виходячи чотири рази на рік у електронному та друкованому вигляді.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s